Якщо не полишає тривога перед невідомістю

Як підтримати себе і дитину

Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.

Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

Сигнали тривалої тривоги:

• постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
• порушення сну, жахливі сновидіння;
• постійна м’язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
• надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
• низька концентрація уваги;
• постійна дратівливість;
• руйнування стосунків;
• занурення в себе;
• очікування небезпек або поразки;
• панічні атаки;
• сприйняття нового як загрози.

Як навчитися керувати своїми станами:

• Складіть перелік негативних переконань. Оцініть значущість кожного за шкалою від 0 до 10. Замініть їх на позитивні.

Негативне переконання:
Я нічого не вмію і у мене не вийде адаптуватися на новому місці.

Значущість: 9

Позитивне переконання:
Я маю гарну освіту і досвід. Якщо я докладу зусиль — здійсню все заплановане.

• Прислухайтесь до свого тіла. Відчуйте, де воно розслаблене, а де — напружене. Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м’язів також нададуть снаги.
• Знайдіть свою опору. Подумайте, кого з оточення можете просити про допомогу, яке заняття відвертає вашу увагу, що заспокоює. Це — ваш ресурс.
• Діти чутливі до станів дорослих. Вони можуть запитувати про ваші переживання, реагувати на них та заспокоювати вас. Не приховуйте своїх почуттів і станів. Не кажіть, що все нормально. Зізнавайтеся в занепокоєнні. Кажіть, що шукаєте правильні рішення. Запевніть, що неодмінно впораєтеся з проблемою.
• Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали і традиції. Це як контроль над власним життям, що формує відчуття передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій.

Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:

• Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
• Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
• Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
• Не знати відповідей на всі питання — нормально.

Як проявляється тривога у дітей?

Виявити у дитини тривожність допоможуть спостереження за змінами в її поведінкових проявах.

Ознаки тривоги:

• швидка втомлюваність;
• труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
• порушення засинання і неспокійний сон;
• втрата апетиту або його посилення;
• вологі або холодні долоні чи ступні;
• постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
• очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
• постійний плач чи надмірна плаксивість;
• надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;
• нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері, небажання полишати будинок тощо);
• тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).

Причини підвищення тривожності у дітей і дії батьків:

1. Постійна тривожність батьків і напружена атмосфера в родині провокує перейняття дитиною від дорослих нездорової форми реагування навіть на звичайні події життя. Контролюйте себе!
2. Брак інформації або її невірогідність підвищують тривожність дитини. Спостерігайте та аналізуйте, що дитина читає, які передачі дивиться, з ким спілкується, які емоції відчуває. За потреби розумно обмежуйте її інформаційний простір. Контролюйте джерела інформації!
3. Авторитарний стиль виховання руйнує здорові стосунки в родині. Щоб розуміти, як діти інтерпретують події, обговорюйте їх та доступно пояснюйте все, що відбувається. Відкрийтеся для спілкування!

Як допомогти дитині впоратися з тривогою:

• Обіймайте і приймайте обійми.
• Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
• Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла. Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
• Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.
• Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради. Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.
• Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
• Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями. Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично.  

Коли звертатися до фахівця?

Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає, що є потреба в отриманні допомоги психолога.

Війна зумовлює сильний стрес, розчарування,

 Виберіть час, коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом.

 Скажіть, що зараз ви вивчаєте щось абсолютно нове і дуже важливе. Попросіть в неї допомоги, щоб запам’ятати цю інформацію. 

 На картинці — протипіхотна осколкова міна направленої дії МОН-50. Покажіть це зображення дитині й запитайте, чи знає вона, що це. Спочатку краще показати ілюстрацію, а іншого разу — реальне фото. 

 Запитайте дитину, на що їй схожий цей предмет. 

 Після того, як послухаєте думки дитини, поясність: предмет на картинці називається “міна”. 

Попросіть дитину запам’ятати 3 простих правила!

Навчайте дітей правил мінної безпеки та бережіть близьких 

Побачили дитину без дорослих в період воєнного стану. Ваші дії?

Переконайтеся, що дитина дійсно без супроводу. Можливо, дорослі просто відійшли. Попитайте людей поруч, чи не знають вони дитину. 

Дізнайтеся ім’я дитини та звідки вона. Спитайте, коли востаннє вона бачила батьків чи іншого дорослого, який був із нею.

Відведіть дитину в тепле та безпечне місце, проте неподалік від того місця, де ви її знайшли.

Зателефонуйте 102.

Якщо дитина загубилась закордоном — телефонуйте на гарячу лінію 116 000. Повідомте також консульську установу України в державі вашого перебування.

                           Батьки, друзі!!

Зараз , як ніколи , ми маємо мати холодний розум і розуміти кожну дію.

А саме:

1. Пояснити , що таке війна і що саме відбувається.
2. При розмові – зберігати спокій.
3. Наголосіть, що Ви поряд, що армія мужня і готова до оборони.
4. Якщо дитині страшно – обов’язково обійняти.
5. Написати записку з даними дитини і ближчими родичами (прізвища, ім’я , адреса) і вкласти дитині в карман з поясненням, що це на той випадок, якщо ви загубитесь.

Важливо обговорити так звану « цивільну оборону » як в закладах освіти, вдома чи в тих містах де ви знаходитесь.

Правила для «цивільної оборони» :

• Слухаємо «старших» – вчителя, батька, маму.
• Не сперечаємось, слідкуємо за вказівками і рекомендаціями того, хто відповідальний за безпеку в даний час.
• Домовляємось з рідними про зв’язок на випадок втрати мобільного зв’язку.

                                 Зараз будуть доречні:

= гумор,

= обійми,

= цікавий мультфільм,

= приготування чогось смачненького.